Головна сторінка > Формування образного мислення у молодших школярів (з досвіду роботи)

Формування образного мислення у молодших школярів (з досвіду роботи)

11.10.2013 21:28

КЗ «КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО»

ВИПУСКНА ТВОРЧА РОБОТА

Формування образного мислення

у молодших школярів

Слухач курсів учителів початкових класів

Плис Олена Валеріївна

Петрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Петрівського району

Керівник індивідуального плану:

Кондратова В.В.

Захист роботи 11.10.2013 р.

Кіровоград

І. Вступ

Перед сучасним суспільством стоїть завдання підготовки інтелектуально розвиненої людини, яка спроможна вирішувати складні проблеми. Бурхливий розвиток науки і техніки потребує швидкого впровадження отриманих результатів у навчальні процеси школи. Як наслідок, програми предметів та їхній обсяг швидко зростають. Це, у свою чергу, супроводжується труднощами у засвоєнні програмного матеріалу. Таким чином, нині існує суперечність між усерозростаючим обсягом знань, які потрібно засвоїти, і обмеженими можливостями пам’яті дитини. Одним із шляхів її усунення є розвиток образної пам’яті, образного мислення та уяви.

Ми кажемо дітям: «Запам’ятай! Вивчи вірш, таблицю множення, правило». Але не пояснюємо, як це зробити. Що необхідно для того, щоб процес творчості не був спонтанним, а вирішував основне завдання – об’єднання логічних та образних компонентів мислення?

Сьогодні існує кілька методик, які органічно доповнюючи одна одну, допомагають дитині швидко навчатися процесу творчості, використовувати закони творчості для удосконалення змісту та мотивів навчання. Це методики з розвитку творчої уяви, теорії рішення винахідницьких задач. Уміння користуватися ними значно зменшує час обробки навчального матеріалу, вчить гнучко реагувати на будь-які обставини. Але починати розкривати творчі здібності треба з формування образного мислення, уяви, пам’яті.

Освіта школярів спрямована загалом на розвиток логічного, раціонального мислення. Однак дослідження останніх років довели, що найкращих результатів у навчанні можна досягти лише завдяки поєднанню образного і логічного мислення (саме таке сприйняття довкілля характерне для більшості визнаних світом геніїв).

Формування та розвиток образного мислення дає можливість ефективно розвивати пам’ять і увагу, швидко і без всяких зусиль запам’ятовувати тексти, вірші, оволодівати необхідними засобами для успішного здобуття знань і умінь.

ІІ. Теоретична частина

Образне мислення – крок до творчості

Вивчення образного мислення – один із нетрадиційних розділів загальної психології, тому розуміння предмета психології образного мислення буде залежати від розуміння предмета психології науки в цілому. Що ж таке мислення?

Мислення, на відміну від сприйняття, виходить за межі почуттєвого даного, розширює межі пізнання. У мисленні на основі сенсорної інформації робляться певні теоретичні та практичні висновки. Воно відображає буття не тільки у вигляді окремих речей, явищ і їх властивостей, а й визначає зв'язки, що існують між ними, які частіше за все безпосередньо, в самому сприйнятті людині не дано. Властивості речей і явищ, зв'язки між ними відображаються в мисленні в узагальненій формі, у вигляді законів, сутностей.

На практиці мислення, як психічний процес не існує, воно присутнє у всіх інших пізнавальних процесах: у сприйнятті, увазі, уяві, пам'яті, мови. Вищі форми цих процесів обов'язково пов'язані з мисленням, і ступінь його участі в цих пізнавальних процесах визначає їх рівень розвитку.

Мислення – це особливого роду теоретична і практична діяльність, що передбачає систему включених до неї дій та операцій орієнтовно-дослідного та

пізнавального характеру.

Які ж існують види мислення? В даний час існує кілька класифікацій. Згідно з однією з них розрізняють такі види мислення:

Виходячи із теми творчої роботи, зупинимося детальніше на образному мисленні та наочно-образному.

Теоретичне образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріал, який тут використовує людина для вирішення завдання, не є поняття, судження чи умови, а образи. Вони безпосередньо витягуються з пам'яті, або творчо відтворюються уявою. Таким мисленням користуються працівники літератури, мистецтва, взагалі люди творчої праці, які мають справу з образами. У результаті рішення розумових завдань, відповідні образи подумки перетворюються так, щоб людина в результаті маніпулювання ними зміг безпосередньо побачити рішення цікавить його завдання.

Особливість наочно-образного мислення полягає в тому, що розумовий процес у ньому безпосередньо пов'язаний із сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності і без нього відбуватися не може. Функції образного мислення пов'язані з наданням ситуацій і змін до них, які людина хоче отримати в результаті своєї діяльності, перетворюючої ситуацію, з конкретизацією загальних положень. За допомогою образного мислення більш повно відтворюється все різноманіття різних фактичних характеристик предмета. В образі може бути зафіксовано одночасне бачення предмета з кількох точок зору. Дуже важлива особливість образного мислення - встановлення незвичних, «неймовірних» поєднань предметів та їх властивостей. Дана форма мислення найбільш повно представлена у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а у дорослих - серед людей, зайнятих практичною роботою. Цей вид мислення досить розвинений у всіх людей, кому часто доводиться приймати рішення про предмети своєї діяльності, лише спостерігаючи за ними, але безпосередньо їх не торкаючись.

Поміркуємо над питанням: „Що є основою творчого починання в людині, його інтуїції, проникливості?” Психологи відповіли б на це питання чітко – образ! – „подлинная основа и движущее начало творчества”.[4, с.27]

Якщо акцентувати увагу, то слово „інтуїція” дослівно перекладається як „уважно, пильно дивитися”, а „проникливість” – як спостережливість, прогнозування. Ми часто чуємо такі вирази: „побачив розв’язок проблеми”, „блиснула думка, ідея”, „визріла думка”.

Можна будувати довгу послідовність логічних конструкцій і таким чином наближатися до істини. А можна це зробити миттєво – побачивши результат. Стає зрозумілим, чому є кмітливі і некмітливі учні і як цю здібність розвивати. Кмітливі – ті, хто легко й швидко будує просторові образи. Таким чином, навчати здогадуватись – значить формувати здібності їх створювати. І якщо учень не може цього, то вчитель повинен допомогти створити образ, адекватний ситуації.

Очевидно, що саме вчителі повинні вчити дітей образно мислити і оперувати цим, адже за словами Л. де Бройля, саме „образи лежать в основі всіх істинних досягнень науки”. [1, с.56]

Дійсно, Д.І.Мєндєлєєв свою таблицю побачив уві сні. Д.Уатт відкрив принцип роботи парової машини, спостерігаючи за кришкою чайника. Леонардо да Вінчі перед написанням картини, розливав на стіну різнокольорові фарби і, завдяки розмазаним плямам, створював образи. А. де Сент-Екзюпері стверджував, що „…вчитися треба не писати, а бачити. Писати – це наслідок”. Це підтверджував і Діккенс: „Я не складаю зміст книжки, я бачу і записую”. Р.Штайнер на своїх лекціях по геометрії обходився без малюнків, тим самим, змушував студентів постійно тренувати своє просторове мислення. [4, с.13]

Якщо звернутися до вікіпедії, то про образне мислення можна отримати таку інформацію:

це сукупність способів і процес образного вирішення задач, передбачаючи зорову уяву ситуації і оперування образами складаючи її предметів без виконання реальних практичних дій з ними.
Дозволяє найбільш детально відобразити весь багатий образ різних фактичних характеристик предмета.
За образне мислення відповідає права півкуля мозку.
Надзвичайно образним мисленням володіють тварини та діти до 5 років. Пізніше, набувши навички спілкування, людина поступово переходить на абстрактну (словесну).
Швидкість образної пам’яті дорівнює 60 плюс-мінус 5 бит/сек. Для порівняння: швидкість абстрактної дорівнює 7 плюс-мінус 2 бит/сек. Бит инфоpмации - это однозначный вопpос с ответом "да" или "нет".Біт інформації - це однозначне питання з відповіддю „так” або „ні”. Если мозг словесной памятью задает пять-девять таких вопpосов в секyндy, то обpазной 55-65. Якщо мозок словесною пам'яттю задає п'ять-дев'ять таких питань в секyндy, то обpазною 55-65. Кpоме того, запомним, что человек даже в окpyжении книг может твоpчески pаботать только с тем, что деpжит в голове. Кpім того, людина навіть в оточенні книжок може творчопрацювати тільки з тим, що тримає у голові. Обpазная память - это библиотечка минимyм из 10-15 книг. Обpазна пам'ять - це бібліотечка мінімyм з 10-15 книг. Можно и больше. Можна і більше. Это зависит от желания. Це залежить від бажання.
Близько 30% учнів з 1 по 6 клас користуються переважно образним мисленням для запам’ятовування правил та розв’язування задач, близько 25% - переважно послідовно-логічним, 45% використовують обидві півкулі.

Навіщо розвивати образне мислення? Ще Аристотель зазначав, що людина не може думати без уявного образу. Уявний образ, вкрай важливий, оскільки дозволяє людині орієнтуватися у діях, націлюватися на результат і прагнути до його досягнення. Уявний образ відображає реальну дійсність у нових, незвичних, несподіваних поєднаннях і зв'язках, а, отже , активізує творчу складову особистості.

Всім відомо, що мозок людини складається з двох півкуль. Права – образна півкуля, ліва – словесна. Права – це емоції, ліва – це розум. Мозок звик запам’ятовувати все таким, як є - у множині квітів, звуків, запахів, других якостей. Сприйнявши щось він у лівій півкулі становить образ – модель, у лівому – відповідні йому слова. Сприйняте таким чином не стирається. Воно народжує геніальні вірші, книги, картини, відкриття. Але 90 % інформація подається у різному вигляді – голос диктора, текст книжки, картинки по телевізору. В одній півкулі воно вдруковується, а в іншій – стає безформною плямою. Звідціль неконтрольоване забування. Дефекти уваги – це проблеми пам’яті. Саме через „врізану” інформацію розпадається дитяче сприйняття. Образна пам’ять штучно викликає відсутні враження, доповнюючи „вирізану” інформацію до повноцінного образу.

Вчені стверджують, що вмикання всіх каналів сприйняття, скасовує принцип „Повторение – мать учения”. Повторення руйнує те, що людина запам’ятала. Домінуючим є миттєве запам’ятовування, що є адекватною реакцією. В результаті – ніяких стресів, впевненість у собі, розумова робота стає творчою. Від здорової психіки залежить і гарне здоров’я. Не витрачаєш часу на зубріння – воно звільняється для більш продуктивної діяльності. Зумів уявити – значить пам’ятаєш. Тоді навчання зводиться до розуміння. Зрозумів – уявив. Уявив – вже знаєш. Але на цьому не вичерпуються корисні властивості образної пам’яті. Здатність відтворити через будь-який проміжок часу, забувати по заказу, займатися кількома справами одразу без втрати якості, відновлювати будь-яку картину після проміжного погляду і т.д. Тобто, образна пам’ять повертає цілісне дитяче сприйняття міри, відновлює звичайну пам’ять, вчить творчому мисленню. Це більш стійка форма пам’яті, розруїти яку майже неможливо.

Звичайно, важливу роль в інтелектуальному житті більшості людей відіграє уява. Хіміки використовують її для того, щоб уявити собі молекулярний зв’язок, модельєри в думках малюють собі, як буде виглядати сукня, бізнесмени – як зміниться ціна на ринку, вантажники малюють картину підйому рояля на десятий поверх будинку.[3, с.72].

Уявний образ – це внутрішня імітація, це відтворення всіх якостей об’єкта. У своїй уяві людина може чути звуки, відчувати запахи, смаки, а також бачити предмети, які в даний час відсутні. Можна, наприклад, уявити собі троянду і для цього зовсім не потрібно тримати її у руках.

Крім фізичних об’єктів, в уявних образах можуть втілитися також абстрактні ідеї, наприклад, створити у своїй уяві образ свободи, краси.

У дитячому віці ми використовуємо переважно наочно - образне мислення. І це не дивно, оскільки інші типи мислення ще не розвинені і знаходяться в зародковому стані. Результатом переважання образного типу мислення є те, що діти вбирають інформацію подібно до губки. Вони здатні легко її переробити. Саме тому дітям легше даються іноземні мови, та й взагалі будь-яка нова інформація. Наприклад, загальновідомо, що роботі на комп'ютері діти вчаться в десятки разів швидше, ніж дорослі.

Сьогодні перед багатьма вчителями постає думка: яким методам і прийомам надати перевагу? Що робити, аби кожному учневі було легко і цікаво здобувати знання? Зараз пропонується багато методик і одна з них – «Школа Ейдетики». Саме в її рамках ефективно формується та розвивається образне мислення.

Ейдетизм (від грецького «ейдос» - вигляд, образ) – психічне явище, сутність якого полягає у здатності відтворювати яскравий наочний образ через тривалий час. Для ейдетизму характерна емоційна забарвленість образів.

Школа ейдетики - впорядкований набір методів і вправ, що допомагають оволодіти осмисленим використанням своєї уяви для відтворення будь-якої інформації.

Автор школи ейдетики - російський вчений Ігор Матюгін. Він розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. Вчений запропонував використовувати ввесь спектр фантазій і уявлень: зорових, рухових, тактильних і смакових. Численні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою та уявленнями – «ейдосами», як казали древні греки. Методика отримала назву «Школа Ейдетики».

Впровадження цієї методики в Україні здійснює Євген Антощук, почесний доктор педагогічних наук – засновник української школи ейдетики «Мнемозина». Він зазначає, що вміння дорослого «спускатися» до рівня дитини, тобто бачити яскраво, вміння дивуватися, фантазувати – це і є ейдетика.

Методи ейдетики різноманітні: на запам’ятовування слів (у тому числі й іноземних), віршів, імен, цифр, прозових текстів тощо. Завдяки цим методикам в учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам'ять; довільна увага; вербальне та невербальне мислення; відтворення, творча уява та мовлення.

Ейдетики стверджують, що не буває поганої пам’яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення. Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?» Наприклад, я пропоную дітям подивитися на чорно-білі картинки і сказати, про який колір вони подумали і обов’язково пояснити чому. Або навпаки, називаю будь-який колір і запитую про який предмет подумали діти.

Образне мислення у дітей молодшого шкільного віку дуже активна, і це потрібно використовувати. Не слід забувати, що основа образного мислення - це пам’ять, уява. Від чого ж залежить розвиток уяви молодших школярів? Насамперед – від зацікавленості дитини. Яскраві образи, нестандартні порівняння зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять. Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваного боку, змушуючи вирувати нашу уяву. Та й кілька хвилин на уроці здорового, доброго гумору підвищують бажання працювати як учителя так і учня.

ІІІ. Практична частина

Створюючи образ,

проектуємо майбутні події

Вони творці духовного світу юної особистості, довірені особи суспільства, яким вручається найдорожче, найцінніше – дітей, свою надію. Ця надзвичайно благородна і відповідальна місія потребує від них високої професійної компетентності, постійної творчості, невтомної роботи думки, величезної душевної щедрості, любові до дітей, безмежної відданості справі, бо вони – вчителі.

Як сказано в Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи, освіта покликана створити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку та саморозвитку людини, а в стратегічному плані – закласти фундамент для формування демократичного суспільства, для якого освіченість, вихованість, культура – найвищі цінності, незамінні фактори стабільного добробуту й динамічного розвитку України.

У наш сучасний час дуже правильним є те, що основним напрямком розвитку школи є поворот навчання до дітей, їх психологічних особливостей. Шкільний курс містить дуже складні предмети, які не всім даються легко, і як результат цього - втрата цікавості до навчання.

Розпочинаючи роботу з молодшими школярами, я зіткнулася з проблемами:

Слабка підготовка учнів до школи.
Не вміння спілкуватися.
Відсутність навиків самоконтролю.
Стереотип мислення.
Неблагополучна сімейна обстановка.
Відсутня система цінностей орієнтації у житті.

Це далеко не повний перелік проблем, з якими учні приходять до школи. Коли приміряєш цей тягар на себе, то стає дуже боляче за дітей і за себе також.

Як же поєднати розв’язки цих проблем із задачами, які стали перед учителем?

Програма складна, та й діти складні. Де ж той місточок, який з’єднає ці два протилежних берега?

Адольф Дистервег вказував, що „розвиток і навчання ні одній людині не можуть бути дані або повідомлені. Всі, хто бажає до них пристосуватися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власною наполегливістю. Зовні можна отримати лише збудження…”

Ці слова стали для мене кредом у роботі. Для реалізації всіх проблем я обрала такі шляхи:

Я повинна зійти з п’ядесталу і протягнути учням руку співпраці. А якщо вони не захочуть? Тоді?
Тоді я повинна зацікавити їх.

Вже 4 роки я працюю над проблемою „Формування образного мислення у молодших школярів”.

Свою роботу я запланувала у 3 етапи.

На першому, підготовчому етапі, поставила для себе мету, завдання, зміст реалізації проблеми. Опрацювавши достатню кількість літератури, систематизувала потрібну для себе інформацію про образне мислення, уяву, пам’ять.

На другому, початковому етапі, я провела вхідну діагностику учнів, виявила рівень образного мислення, уяви, пам’яті в учнів.

На третьому етапі перейшла до формування образного мислення у школярів шляхом розвитку образної пам’яті, створення власних образів, уяви. Цього я досягала шляхом колективної діяльності. При цьому використовува такі методи:

„Листівки”;
„Входження в картину”;
„Фотограф”;
„Художник”;
„Ейдетика”.

Розвиток образного мислення повинно стати і метою і засобом навчання. Метою – у плані формування вічного, засобом – у плані умов продуктивного навчання. Для конструктивного та цілеспрямованого, а не „сліпого” та „броунівського” вирішення цієї проблеми я впроваджує у своїй роботіметод „Листівок”, який використовує на будь-якому етапі уроку.

Так, при актуалізації опорних знань на уроці української мови, пропоную учням: «Я буду показувати вам листівки і називати слово, яке не пов’язане з малюнком. Ви складаєте образ названого слова і за допомогою цього малюнка асоціюєте його. Потім при повторній демонстрації листівок ви будете пригадувати образи і називати озвучене мною слово». Я пропоную сісти у позу «Візника» (спинки рівні, ноги дружно, руки на колінах) і демонструю листівки. Наприклад, озвучене слово «автобус», а на листівці зображено Діда Мороза на лижах. Міркуємо так: у Діда Мороза лижі, а це спосіб пересування, як і автобус. Уявляємо собі, що він за кермом автобуса розвозить малятам подарунки».

Або, озвучене слово «сукня», а на листівці зображена квітка блакитного кольору. Відповідь учениці з класу була такою: „Я запам’ятала це слово тому, що у моєї мами є улюблена сукня блакитного кольору з квітами”.

За допомогою методу «Листівок», я намагаюся підібрати блок слів, які б відповідали темі уроку, чи назві оповідання, з яким діти познайомляться. Наприклад, за допомогою листівок діти написали словниковий диктант із такими словами: „спиці, окуляри, пиріжки, ліки, варення, хустка, дідусь”. Потім звучить проблемне питання: „З ким асоціюються ці слова?”. Діти відповідають: „З бабусею”. Вчитель: „Ось сьогодні ми й познайомимося з віршем С.Міхалкова „У бабусі”.

За допомогою методу „Листівок” я практикую вивчення віршів напам’ять. Так, при вивченні вірша на уроці російської мови:

К нам в гости напросились: мартышка и слоненок,

Верблюд и медвежонок, и ослик, и удав.

Но главное собачка, прекрасная собачка,

Веселая собачка,

Она сказала: „Аф!”

Спочатку, я, за допомогою листівок, ознайомлюю учнів зі словами: „Мартышка, слоненок, верблюд, медвежонок, ослик, удав, собачка”. Слідуючий етап – виразне читання вчителем вірша та демонстрація асоціативних листівок перед словами, які були озвучені попередньо. Повтор вірша деякими учнями і результат наявний: за четвертим разом учні самостійно розповідали вірш.

Метод „Листівок” я використовую і на уроках розвитку зв’язного мовлення. Так, при написанні переказу, листівки використовуються для запам’ятовування ключових слів.

Своєрідністю образного мислення молодшого школяра є його наочно-дійовий характер. Формувати образне мислення в учнів - означає виховувати потребу в знаннях, збагачувати дітей системою знань, умінь і навичок, сучасними способами пізнання навколишнього світу. Зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, які вміють образно мислити. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості. Головна мета – формування у дитини вмінь керувати процесами творчості: фантазуванням, розумінням закономірностей, розв’язанням складних проблемних ситуацій.

Так, виділення окремих елементів образу дозволяють дитині поєднувати деталі різних образів, вигадувати нові, фантастичні об’єкти або уявлення.

Широко у своїй роботі я впроваджує метод „Входження в картину”. Протягом навчального року мої учні розглядають до 15 картин. При цьому чітко називають її назву, автора та дають короткий аналіз. Так, вивчаючи картину, задаю лише 3 питання:

- Що ви бачите на картині?

- Що побачили такого, що ще ніхто не сказав?

- Як би ви назвали цю картину і чому?

Відповіді учнів можна почути різні. Кожен бачить своє: одні бачать те, що зображено на першому плані картини, інші углиблюються у віддалені сюжети. Так, при входженні в картину К.Коровіна „Взимку”, де зображено на зимовому пейзажі сільська хатинка, обгороджена тином, а біля неї кінь запряжений санями, на питання: „Що ви бачите на картині?” лунали такі відповіді учнів:

- Я бачу замореного коня.

- Я бачу ганчірку на заборі.

- Я бачу, що кінь готується їхати на базар.

Інколи відповіді учнів є нісенітними, про те діти чітко складають власний образ і запам’ятовують сюжет картини.

Після обговорення, я „розкриваю карти”: оголошую назву картини, її автора, коротко аналізую її. Важким, звичайно, для учнів є запам’ятовування прізвищ художників. Але і в цьому стають у нагоді методи образного мислення. Так, після оголошення вчителем автора, назви, аналізу картини І. Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Вчитель продовжує діалог:

- Знайдіть на картині самого смішного запорожця. А чому ви його вважаєте смішним?

Діти:

- Тому, що твін самий здоровий і найсильніше сміється.

Учитель:

- А ще він самий товстий і таке враження, що його одяг на ньому зараз «репне».

Так ось слово «репне» схоже з прізвищем автора картини – Репін.

Таким чином учні запам’ятали і автора картини „Взимку” К.Коровіна, бо на картинізображена сільська місцевість, а корови (Коровін – корови) мешкають тільки у селі.

Автора картини „Дев’ятий вал” Айвазовського запам’ятали за допомогою уяви і демонстрації її під час фізкультхвилинки: „Ай, розбили вазу!”

Для розвитку образної пам’яті я використовую метод „Фотограф”. Найпростішою технологією його використання є те, що вчитель на звороті дошки записує слова і учні повинні за певну ділянку часу запям’ятати їх, при цьому не заучувати їх, а намагатися скласти образи. Час та кількість слів, яке дається на виконання завдання, залежить від рівня учнів та вікової категорії. Так на початок навчального року учні 2 класу за 20 секунд запам’ятовували 6 слів, на кінець І семестру кількість слів збільшилася удвічі.

Більш цікавішим є варіант, коли учням пропонується таблиця з образами. Задача у тому, щоб за 20 секунд запам’ятати як найбільше малюнків. Через 20 секунд таблиця прибирається і учні повинні намалювати, записати або назвати ті образи, які запам’ятали.

Наша пам'ять - це велика комора. Коли ми заходимо туди і бачимо величезну купу різноманітних речей, що ми витягнемо? Привертають погляд речі найбільш барвисті. Російський полководець О. Суворов зауважив, що «Пам'ять є комора розуму, в якій багато перегородок, а тому треба скоріше все укладати туди і як слід».[6, с.43]

Суспільство розвивається такими темпами, що за кожні 40 хвилин у світі надходить скільки інформації, стільки її є в «Британській енциклопедії». За останні 10 років об’єм наукової інформації і відкриттів перебільшив все, що було зроблено наукою за тисячі років її існування. 90 % вчених, які коли-небудь працювали або працюють на планеті є нашими сучасниками.

Навчити учня орієнтуватися у цьому інформаційному світі допомагають прийоми ейдетики. Ейдос – з грецької «образ», а ейдетика – це вміння працювати з живою уявою, використовуючи мнемічні прийоми. Людина з такою пам’яттю швидко та ефективно працює з великою кількістю інформації без напруження і перевантаження психічної діяльності.

Школа ейдетики представляє нову освітню технологію, що дозволяє кожному учню комфортно та легко здобувати нові знання у будь-якому віці, отримуючи задоволення від реалізації своїх здібностей.

Часто пам'ять людини порівнюють із пам’яттю комп’ютера, яку можна розширити поліпшити швидкодію тощо… На щастя, пам'ять людини організована таким чином, що ані перевантажити її, ані визначити межі її не можливо. Виявити межі пам’яті й виміряти її можливості означає те саме, що виміряти океан за допомогою відра. Кількість інформації, яку відтворює той, хто опановує технологію школи ейдетики набагато збільшується. Таким чином, практично в мить змінюється самооцінка кожного учня, виникає впевненість у своїх силах і легкість сприйняття будь-якої інформації.

У своїй роботі я дотримуюсь певних порад:

Поради школи ейдетики

Якщо хочете щось запам’ятати – уявляйте.
Усе, що побачили, почули, відчули, уже запам’яталося.
Не думайте словами, думайте образами.
Фантазуйте.
Не сваріть себе за невдачі, краще замисліться та зробіть висновки.
Хваліть себе, навіть за маленькі успіхи.
Уроки не вчіть, а вигадуйте та уявляйте з їх приводу щось цікаве, незвичайне, а тому приємне та легке під час пригадування.
Не вчіть вірші куплетами.
Не бійтеся забувати, якщо уявили.

10. Перед тим як заснути, уявляйте себе здоровим, щасливим та розумним.

11. Прокидайтеся із задоволенням.

12. Те, що вивчаєте, не повторюйте більше 2-3 разів; якщо в цьому є потреба, зробіть це через 2-3 години.

13. Не напружуйтесь, навіть стискаючи кульову ручку під час записування інформації (дуже важко уявляти те, про що пишеш).

Після дитячого садочка діти приходять у перший клас і одразу у багатьох із них виникають труднощі у такій знайомій та простій вправі, як вивчення віршів. Недарма батьки скаржаться на те, що у садочку діти вчили вірші залюбки та легко, а у школі це перетворюється на важку та нудну роботу. Тому виникає питання: як зацікавити дітей?

Метод ейдетики я використовую при вивченні віршів, при вивченні математичних цифр, правил, під час пізнавальних вправ.

До вивчення віршів підходжу індивідуально, враховуючи психічні пізнавальні особливості кожної дитини. Деяким з них краще запам’ятовувати вірші спираючи їх на слух, іншим подобається уявляти себе головним персонажем вірша (тобто фантазувати), третім подобається малювати, четвертим – легше закодувати вірші, залишивши початкові букви. Головне, щоб цей процес став творчим, цікавим і приносив задоволення та результат, тому на уроках, знайомлю учнів з усіма методами вивчення віршів, щоб учні змогли знайти і застосувати зручний для себе.

У своїй роботі з дітьми практикую запам’ятовування віршів за допомогою:

Вивчення віршів за допомогою уяви - найбільш простий і використовується дітьми самостійно та підсвідомо. Набагато легше запам’ятати, що бачимо, уявляємо, ніж те, що завчаємо механічно. Тому, вивчаючи вірш за допомогою цього методу, потрібно лише уявити всі події, що відбуваються у вірші, с точки зору діючої особи, використовуючи предмети, що знаходяться навколо людини як підказку.

ГРА «РИМОВАНИЙ МУЛЬТИК»

У дитячому садочку

Є акваріум в куточку,

А в акваріумі рибки

Миготять туди – сюди,

І на всіх вони крізь шибку

Поглядають із води.

Н.Забіла

При вивчені вірша дітям пропоную заплющити очі та уявити, що вони знаходяться у дитячому садочку, а в кутку кімнати стоїть акваріум. Вони дивляться на нього і уявляють, як рибки миготять туди-сюди. І здається, що рибки на всіх поглядають, як скрізь шибку, із води. Можна очі не заплющувати, а використовувати підказки: шафа, як акваріум; книги, як рибки.

Цей метод засвоюють дуже швидко діти, у яких добре розвинута уява і немає психологічного протесту. І навпаки, дітям із математичним мисленням цей метод може здаватися важким і не зручним. Метод краще використовувати для запам’ятовування невеликих легко римованих віршів з яскравими образами.

Кінетична пам'ять – це пам'ять на відчуття та рухи. Учням, в яких розвинутий цей вид пам’яті, краще не тільки уявляти події, що відбуваються у віршику, я й самим відтворювати ці події. Наприклад:

Індик в миску воду лив,

Індик шию довго мив,

Індичатко помагало -

Індика за хвіст тримало.

І гусак почав сваритись:

- Індики, а годі митись!

Г.Чубач

Вивчаючи цей віршик за допомогою кінетичної пам’яті, дітям пропоную відчути себе індиком і виконувати всі дії, що є у віршику. Тобто дитина встає і уявно тримає у руках миску і ллє туди воду. Потім імітує як індик довго миє шию, оглядається та бачить, як індичатко тримає його за хвіст. Далі уявляє себе гусаком, що свариться (імітує рухи при сварці) на індика. Цей метод краще підходить учням, яким подобається рухатись.

Метод логічних скорочень (абревіатури) – це метод зручного скорочення слів, який є елементом скорочитання. Слово скорочується таким чином, щоб за деякими його буквами можна було здогадатися про його значення. Цей метод краще застосовувати для вивчення правил, тематичних визначень тощо. Він найбільш підходить школярам, в яких погано розвинена уява. Творчий процес відбувається тоді, коли діти починають здогадуватися про зміст слова по скороченому запису цього слова, записуючи його в пам’яті на рефлекторному рівні. Наприклад:

У рябого кошеняти,

Завелися грошенята.

Скік мале у магазин

Тай купило апельсин.

Розкусило, - там водиться.

Апельсин цей не годиться!

І побігло в магазин:

«Дайте з салом апельсин.»

Записуємо:

У ряб. к - ти

Зав-ся гр – та

Ск. м. у маг-н

Та й куп. ап-н.

Роз-ло, там в-ця,

Ап-н цей не год-ся!

І п-ло в маг-н:

«Д-те з с-м ап-н.»

Дуже часто виникають питання: як змусити дитину переказати текст, який складно уявити; як навчити писати переказ близько до тексту чи швидко і легко запам’ятовувати вірші?

Молодшим школярам досить складно утримувати уявний образ без його підкріплення. Тому необхідно використовувати графічне зображення поняття – метод піктограм. Цей прийом використовується для збагачення словникового запасу, розвитку мовної активності. Не обов’язково бути художником. Адже треба зобразити лише фрагмент потрібного предмета і головне пояснити це дітям. Піктограми подаємо чорно-білі. Відсутність кольору полегшує обробку інформації мозком. Але не до кожного слова можна одразу намалювати піктограми, цьому потрібно вчитися, крокуючи певними етапами:

Спочатку для опанування цієї методики потрібен певний час, але згодом при сформованих навичках опрацювання тексту буде йти швидше і якість його запам’ятовування буде вищою. Наприклад, вивчаючи вірш:

Що таке Батьківщина?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,
Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

П.Боднарчук

На уроці математики при вивченні теми: «Множення числа на нуль», практикую пояснення такого плану:

Як ти думаєш, на що схожий нуль?
На м'яч, на обруч, на бублик, на колесо, ... - відповідає дитина.
Так! Молодець! А ще нуль схожий на величезний капелюх. Де в ній сховався нуль. А якщо капелюхом накрити гусака, то залишиться капелюх, тобто 2х0=0
Правило: «При множенні будь-якого числа на нуль, буде нуль».
Якщо гусак подивиться в дзеркало, то побачить самого себе, тобто

2 х 1 = 2.
Правило: « При множенні будь-якого числа на одиницю, буде саме число».

Ейдетика допомагає у вивченні чого завгодно : математики, історії, літератури, хімії, фізики, іноземних мов за допомогою прийому мнемотехніки.

Мнемоніка (грец.τὰ μνημονικά-мистецтво запам'ятовування), мнемотехніка- сукупність спеціальних прийомів і способів, що полегшують запам'ятовування потрібної інформаціїі збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення асоціацій (зв'язків).

Наприклад , дитині важко запам'ятати слово «ложка» англійською - spoon . Але для цього достатньо лише уявити собі щось неординарне, веселе. Наприклад, людина, яка любить поспати - спун - спить, згорнувшись клубочком в ложці.
Ship - корабель. Корабель з такими шипами дуже сильно колеться.

Shoe - черевик , туфлі. Туфлі голосно шуміли .

Shore - берег. Весь берег був просто усипаний шортами.
Cock - півень . Півень у нас працює кухарем (кок) на кораблі.

Carrot - морква. Кріт з прекрасним апетитом гризе свіжу морквину.

Прийом мнемотехніки доцільно використовувати при вивченні певних правил. Наприклад, на уроці російської мови мнемовирази для полегшення запам’ятовування правил:

У девчонки чужой парчовый башмачок — нехорошо.
Бережёт перчёную тушёнку на ночёвку (в каких случаях под ударением после шипящих пишется О и Ё).
Надеваю одежду, одеваю — Надежду( для запоминания употребления «одевать» и «надевать»).
Цыган на цыпочках цыплёнку цыкнул: «Цыц» (мнемофраза для запоминания слов с ы после ц).
Не чудесно, не прекрасно, а ужасно и опасно букву «Т» писать напрасно в словах «вкусный, интересный» (в этой фразе собраны 7 слов, где не пишется «Т» между «С и Н»).

Також прийом мнемотехніки використовується і в життєвих ситуаціях: порядок переведення стрілок годинника на літній, зимовий періоди визначається правилом перших літер (російською мовою): «ВВ — весной вперед, ОО — осенью обратно»

Дуже добре сприяє розвитку асоціативного мислення використання друдлів. Друдли – це загадка-головоломка; малюнок про який неможливо чітко сказати, що це таке.

Наприклад, я показую друдл у вигляді дужки та говорю: «Подивіться на цю картинку. Про що ви подумали?» І пропоную дітям домалювати той образ який побачили.

Використання друдлів сприяє розвитку асоціативного мислення, пам’яті, вчить знаходити нестандартні підходи до різноманітних задач, допомагає у розвитку математичного мислення. Свою думку дитина має обов’язково обґрунтувати, що спонукає її до мовленнєвої діяльності. Найчастіше таку форму роботи я використовую у вільний та позаурочний час.

Діти легко за правилами ейдетики запам’ятовують цифри, перетворюючи їх на образ, який вони їм нагадують. Вивчення кожної цифри починається з магічних слів: «Уявіть собі!».

Образне мислення підвищує мотивацію навчання, так як воно веде до співпраці і спільної творчості учня і вчителя. Спробувавши його прийоми, стає цікаво і захоплююче! Скількирізних емоцій вихлюпують діти в такому творчому пошуку. Сила методу в його простоті! Бо кожна дитина особлива, талановита, обдарована. Кожна дитина має свій потенціал можливостейі сферу діяльності, в якій може стати лідером.І чим раніше він усвідомлює і відчує свої здібностіі таланти, тим більше у нього шансів досягти успіху.

ІV. Висновки

Образне мислення сприяє всебічному розвитку учнів, покращенню їх пам’яті. Це допомагає працювати творчо і цікаво, а для дитини такий урок стає найулюбленішим.

З опорою на образи учні краще сприймають інформацію – це є їх підтримкою у складних процесах розуміння, запам’ятовування та згадування, протягом уроку зберігається розумова активність, розвивається уява.

Будь-який вихованець засвоює матеріал у процесі гри, не помічаючи інтелектуального навантаження, швидко, весело.

Коли я вперше використала вправи за методикою образного мислення, то відразу помітила, як цікаво дітям. Першокласники швидко запам’ятали всі цифри, навіть ті діти, які прийшли не підготовленими до школи. Завдяки методів ейдетики, швидко вивчають скоромовки та вірші. Четверта частина класу після уроку знають вірш напам’ять. Діти, які відмовлялися вчити вірші, тепер з цікавістю дивляться на дошку і повторюють рядки вірша. Учні можуть переказати невеликі тексти.

Звичайно, не всі діти можуть з першого разу свідомо залучити свою уяву й перенестися у фантастичний простір. На перших етапах я допомагала дітям, вчила уявляти, фантазувати, а потім тільки націлювала їх на те, що уявляти потрібно тільки кумедне, веселе, незвичне. Не слід запам’ятовувати – лише уявляти слова, подумки їх пов’язувати одне з одним у ланцюжок казкових подій.

Пам'ять дітей у молодшому шкільному віці дуже активна, і це потрібно використовувати. Не слід забувати, що основа пам’яті – уява. Від чого ж залежить розвиток уяви молодших школярів? Насамперед – від зацікавленості дитини. Яскраві образи, нестандартні порівняння зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять. Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваного боку, змушуючи вирувати нашу уяву. Та й кілька хвилин на уроці здорового, доброго гумору підвищують бажання працювати як учителя так і учня.

Ми живемо у час болісної зміни ціннісних орієнтирів, навколо буяє буревій соціальних протиріч. Як знайти у цьому світі місце молодій людині? Ясно одне, що до знань, вмінь, навичок з предмету або професії необхідні такі особисті якості, як гнучкість мислення, вміння діяти у незнайомій ситуації, нести відповідальність за рішення та вчинки.

Я вважаю, що важливим є те, щоб мої вихованці йшли по життю з вогником любові та радості у душі. Тоді, по тихеньку, загальними зусиллями, учень перетвориться із посудини, яку треба наповнити, у факел, який треба запалити.

Працюючи над формуванням образного мислення з дітьми, розумієш, особисто, як дорослий, слова Монтесорі: «В уяві, створюючи образ, ми проектуємо майбутні події. Хто про що думає, в більшості випадків те і отримує...» .

Література

Артихович В.В. Сходинки творчого мислення. –К.: Інститут економіки і права «Крок», 2003.
Богайчук Р.В. Талановита дитина. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009.
Калачикова О. Практика ейдетики // Початкова освіта. – 2006. - №3
Крапівіна О. Запам’ятати з опорою на образ // Початкова школа
Матюгин И.Ю. Развитие памяти и внимания- М.: Рипол класик, 2009.

Чепурний Г., Палійчук Ю. Як навчитися легко вчитися. – Вінниця: Центр освітніх технологій «Школа ейдетики"

Формування образного мислення у молодших школярів (з досвіду роботи)

Пошук