Педагогічні хитринки
«Хитринки» вчителя початкових класів
Я думаю, що кожен учитель початкових класів зустрічався з тим, що у деяких дітей виникають труднощі при розв’язуванні задач.
Хочу поділитися з читачами власною системою роботи над задачею. Відразу ж хочу сказати, що «Америки я не відкрию». Застосовую всі давно знайомі методи і прийоми, але секрет криється у системі їх використання. Для себе я назвала цю систему «Ефект реклами». Їдея виникла випадково. Дуже часто я спостерігаю, як мої учні граються на перерві. Це дає величезну інформацію про характер кожної дитини, її уподобання, нахили, стиль життя сім’ї… Діти часто граються «у школу», «у сім’ю», «у телевізійні серіали» та «рекламу». Не треба бути психологом, щоб пояснити, що можна зрозуміти, спостерігаючи за цими іграми. Я дуже зраділа, що гра «у школу» займає не останнє місце, а лідирує. Причому діти вражаюче точно копіюють мою манеру поведінки, інтонацію в тих чи інших фразах, повторюють мої жарти. Це навело мене на певні роздуми.
Одного разу, на уроці світової літератури у 4 класі, вивчаючи міф «Повалений Фаетон», як завжди, проводила словникову роботу зі словами «бурштин» та «Олімп». Перше слово спробувала пояснити переклавши його російською «янтарь»:
- Чули таке слово?, - запитала я.
- Знаємо!, - вигукнули діти, - це по телевізору пиво рекламують!
Про гору, на якій жили міфологічні боги древньої Греції я уже не встигла розповісти.
- «Олімп» - це реклама горілки!,- поспішили повідомити діти.
Чи не правда, сумний живий анекдот? Я подумала, якщо в дитячих іграх школа і вчитель не на останньому місці, мабуть вони теж впливають на дитяче світосприйняття? Якщо щоденна реклама так закарбовується в дитячій пам’яті, і я не можу цього змінити, я вирішила використати цей ефект на уроках. Всі особливості впливу реклами, які мені відомі, я почала використовувати на уроках. Я ще раз проштудіювала літературу про особливості дитячого сприймання та пам’яті, використання ігрових методів на уроках…
У першому класі, з першого уроку роботи над простою задачею перед очима дітей за допомогою «чарівної палички» з’являється короткий запис одного виду задачі (мал. 1).
Він вивішується перед очима дітей, збоку від класної дошки, щоб не заважав і не відволікав уваги на інших уроках. Поступово, з вивченням нових видів задач, з’являються схеми коротких записів до цих видів задач (мал. 2). Вивішуються вони обов’язково в колонку одна під одною або в рядочок. Ці записи завжди на видному місці і завжди під рукою в учителя, їх не треба шукати. На початку кожного уроку математики 1 хвилину я відводжу на те, щоб повторити, якою дією розв’язується той чи інший вид простої задачі. При необхідності звертаюся до цих таблиць протягом уроку та при індивідуальній роботі з дитиною, в якої виникли труднощі. Здавалося б, дрібниця - 1 хвилина, але, як кажуть, «вода камінь точить». До кінця першого класу переважна більшість дітей безпомилково розв’язує найпоширеніші види простих задач, які розв’язуються дією додавання чи віднімання.
Але робота на цьому не закінчується. Ця наочність переходить разом з нами у другий клас. До неї звертаються уже лише діти, які мають початковий рівень навчальних досягнень. Інші діти складають задачі, які відповідають тій чи іншій схемі, підставляючи числа, які вивчаються уже в другому класі. Із вивченням дії множення та ділення, з’являються нові види задач. «Чарівна паличка» розміщує їх поряд з вивченими видами у другу колонку (рядочок), щоб акцентувати увагу дітей, що ці прості задачі розв’язуються іншими діями (множення та ділення). Дуже важливо розмістити схеми задач на множення та додавання, які схожі між собою, поряд (мал. 3). Діти їх порівнюють, аналізують, чому розв’язуємо саме тією чи іншою дією. Коли розв’язуємо задачу, підбираємо, яка схема підходить до цієї задачі. Таким чином робота над задачею проводиться систематично та з постійною наочністю перед очима учнів, яка міцно закарбовується в пам’яті учнів.
Хочу відзначити ще одну важливу деталь. Для кращого запам’ятовування та розрізнення задач використовую ще й колір. Скажімо, схеми кротких записів задач, які розв’язуються дією додавання, зображую на рожевому фоні; віднімання – блакитному; множення – бежевому; ділення – зеленому. (Кольори можна вибрати довільно. Головне, щоб вони не були занадто яскравими, не подразнювали око та не втомлювали зір учнів). Не зникають ці схеми і коли з’являється складена задача. Діти аналізують задачу та визначають, з яких простих задач складається вона. А прості задачі вони уже вміють розв’язувати.
Подібних «хитринок» у мене є ще багато, як, напевнее, і в кожного учителя. Сподіваюсь, когось вони зацікавлять, і хтось скористається ними у своїй роботі!
