Урок образного мислення

Зустріч з великими художниками

Тема :Картина В. М. Васнецова «Альонушка».

Мета:ознайомити з творчістю  великого художника В. М. Васнецова ; вчити особливостям побудови розповіді на основі картини ;розвивати мовлення дітей; виховувати відповідальність за доручену справу.

Виховання ключових компетентностей:

уміння вчити –виконувати розумові операції ,самостійність у розв’ зуванні завдань; громадянська-засвоєння і дотримання учнями морально-етичних норм, уміння оцінювати свої та чужі вчинки;

комунікативна-вміння формувати власну точку зору,доводити власну позицію.

Обладнання : картина В. М. Васнецова «Альонушкв» , портрет художника,розфарбовки, аудіозапис п’єси П. І. Чайковського «Хвороба ляльки».

                                              Хід роботи:

      1 .  Слово вчителя

Послухайте мою розповідь про дивовижну людину, всесвітньо відомого художника Віктора Михайловича Васнецова. Він жив і малював свої чудові картини понад 100 років тому. Для нас із вами , дорогі діти, Віктор Михайлович залишив у спадок чимало картин до казок та казкових образів, зокрема «Царівна-Жаба», «Іван-Царенко»,»Кощій Безсмертний», «Богатирі».

     Нашою сьогоднішньою гостею є дуже сумна картина Васнецова. Художник назвав її «Альонушка» (показ картини під супровід аудіозапису П. І.Чайковського «Хвороба ляльки»; діти мовчки розглядають полотно впродовж 1-2 хвилин).

Якось, ідучи селом, Віктор Михайлович побачив сумну дівчинку. Вона нагадала художникові казку «Сестриця Оленка та братик Іванко».Художник почав малювати її по пам’яті. Подивіться на дівчинку,яка сидить на камені біля річки і дивиться у воду . Ніщо не радує Альонушку: ані погожий день, ані дерева,  ані річка.  Васнецов намалював дівчинку так, що вся її поза свідчить про те, що вона відчуває: сумні очі, опущена голова,руки. Її волосся сплутане й давно  не чесане, обличчя засмагло від далеких доріг та мандрівок. Уся природа співчуває дівчинці й розуміє її: ось схилилися над Альонушкою осички; немов охоронці , стоять стрункі ялинки , а вгорі лагідно щебечуть пташки. Зажурена дівчинка дивиться в річку й думає свою гірку думку.                 .

     2. Бесіда за картиною.

Про кого розповів нам художник у своїй картині? А що ви можете сказати про цю дівчинку? Як ви здогадалися, що вона журиться? Які фарби допомогли художникові передати журбу Альонушки? Як художник допоміг нам відчути, що довколишня природа сумує разом з дівчинкою? Як би ви заспокоїли Альонушку , коли б опинилися зараз поруч із нею?

Словник-помічник:жовті,жовтогарячі,коричневі; небо плаче,нерухомо,сумно,осички, листячко, невеселі очі.

Гра « На що схожий настрій?»

Діти по колу розповідають про те, на що  схожий настрій Альонушки.Учасники гри по колу, використовуючи порівняння , промовляють,на яку пору року,природне явище, погоду схожий їхній настрій.

Вчитель.- Мій   настрій      схожий на білу пухнасту хмаринку на спокійному блакитному небі.

А Альонушки? А твій?

Вчитель узагальнює- який настрій: смутний,веселий,смішний,злий тощо.

    3. Робота  з текстом.

Складання радісного закінчення історії про Альонушку за зразком дорослого.

Сидить Альонушка,журиться. Думає, як їй жити.І раптом із-за дерева вийшов юнак: гарний, сміливий і добрий. Наблизився він до дівчинки та й каже « Як тебе звати? Чому ти така сумна?Розкажи мені про своє горе. Може, я тобі допоможу?» Дівчинка сказала, як її звати, й розповіла свою сумну історію. Юнак же назвався Іваном-Царевичем, вийняв з кишені чарівну паличку й…

Після цього дорослий дає комусь із дітей чарівну паличку, і діти по черзі розповідають про те, що було далі.

      4.Гра «Добрий лісник».

Діти стають у коло. Усі вони – різні лісові мешканці. Одна дитина серед них- «Лісник». Кожна дитина по черзі називає себе та просить «Лісника» допомогти їй у тій чи іншій ситуації ( наприклад: « Утіш мене, ліснику, мої гілочки зламані тощо ). « Лісник» підходить до дерева і жестами показує , як він допомагає. Інші діти мають відгадати , що « Лісник» зробив для деревця. Потім діти міняються ролями.

     5. Творче завдання « Фея Співчуття».

Прочитати дітям приказки та прислів’я: “ Якби один іншому не допомагав , то й світ би пропав», «Серце не камінь, людина жалістю живе» , « Удвох і плакати легше», « Мала сльоза зменшує велике горе».

Діти стають у коло. Обирається Фея Співчуття. Із чашечкою води у руках вона обходить усіх дітей та бризкає на них- дарує всім сльозинки співчуття. Потім діти по черзі розповідають їй, кому вони допоможуть ( виручать із біди, зарадять у скрутні хвилини ). Потім обговорюється з дітьми, що можна подарувати людям, які страждають, та  готуються для цих людей подарунки.

    6. Розучування вірша

           Крізь легке й зеленаве мереживо

           Проглядає берізка струнка.

           Чарівливість її необмежена,

          Дорозичлива й ніжна така!

          Свої лагідні віти тоненькі

          На потіху вітриську схилила,

          І срібляться листочки маленькі,

          Пташеняткові крихітні крила.

           Посміхається сонцю, хмаринці

          І грибкові, і кожному дню,

         Кожній зіроньці, кожній травинці

          Посилає усмішку свою.

      7.Гра « У що ми віримо»

Спочатку обговорюється із дітьми , у що може вірити людина ( у любов мами і тата , дружбу,природу,книги, казки та ін..

Потім діти стають у коло ,педагог кидає комусь із них м’ яча і запитує: « У кого ти віриш?» Той, хто впіймав  м’яча , має відповісти, у що він вірить( наприклад: у любов

мами) , і повернути м’яча педагогу.

      Наступна дитина , якій педагог кидає м’яча , повинна спершу пояснити , чому її друг вірить у любов мами, а потім розповісти , у що ж вірить вона сама( наприклад : « Сашко вірить у любов мами , тому що вона про нього дбає, а я вірю у дружбу»). Гра триває доти , доки м’яч не побуває в руках у всіх дітей.

          8 . Етюд за «Казкою про берези» ( з попереднім запитанням : « Чим берізка схожа на     Альонкшку?»)        

         Стояла чудова погода. Була весна. Сонце осявало молоденькі листочки, і вони іскрилися й переливалися всіма барвами веселки. Берізка потягнулася й розправила свої тоненькі гнучкі гілочки.

 « Як добре !- подумала вона. –Яке гарне в мене плаття! Як весело тут, серед цих гарних дерев, таких же зелених , як і я «.

Якби ви побачили гай, у якому жила Берізка, ви б , мабуть , страшенно здивувалися.

Це був сосновий гай. У ньому росли веселі колючі сосни. І ніхто з них не знав, коли і як з’явилося серед них це незвичайне дерево з тендітним білим стовбуром, гнучкими гілочками та яскраво-зеленими листочками. Берізка погойдувалася серед поважних зелених дерев, неначе дівча в легкому світлому платті.

      Сосни полюбили тендітну Берізку. І їй було добре серед гордих велетнів. Так минула весна , настало тепле, барвисте літо. Берізка підросла, її листячко вже не так виблискувало, воно було вже не таке ніжне, проте так само горіло все тим же зеленим світлом. А її друзі залишалися усе такі ж поважні й ніжно дивилися на білявку-красуню.

« Давайте танцювати!»- гукала Берізка, погойдуючись на вітрові. Але сосни тільки посміхалися й розправляли свої голочки.

          9.У майстерні художника

Розфарбування Альонушки-принцеси під супровід твору М. І. Глинки « Вальс-фантазія». 

                                     Література.

1. Красоткіна Н. Г. Виховні бесіди у початкових класах.- Тернопіль: Мандрівець,2008р.

2. Лопатіна О. О., Скребцова М. В. 50 уроків про чесноти.- Харків: Основа, 2008 р.

.Лопатіна 3О. О. Скребцова М. В. 500 ігор в школі і дома.-Москва: Вятка, 2001 р.

4.Фесюкова Л. Б. Зустрічі з великими педагогами та художниками.-Харків 2008р.