В.Сухомлинський. Я хочу сказати своє слово
Вчитель: Плис Олена Валеріївна
Петрівська ЗШ І-ІІІ ступенів
Петрівського району
Урок: читання
Клас: 2
Тема: Позакласне читання. Природа – наш спільний дім. В. Сухомлинський. Я хочу сказати своє слово.
Мета: актуалізувати і розширити знання учнів про життя і творчість видатного українського педагога і письменника В. О. Сухомлинського. Розвивати спостережливість, мовлення, творчу уяву, критичне мислення учнів. Виховувати ціннісне ставлення до природи, здатність дивитись і бачити, слухати і чути.
Обладнання: запис звуків лісу, портрет В.О. Сухомлинського, мікрофон для гри, картини
І. Організація класу.
Встаньте, діточки, скоріше,
Усміхніться всім миліше,
Привітайтесь: «Добрий день!»
Продзвенів дзвінок: «Дзелень!»
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
1. Вчитель вмикає запис шуму осіннього лісу і читає вірш.
Як же гарно, чудово, привітно.
Ніби в казці, в осіннім гаю.
Клен з берізкою золотом квітне,
Я на килимі жовтім стою.
Осінь гріється в теплім промінні,
Усміхається сонцем згори.
І малює картини чарівні
Та міняє щодня кольори.
3. Бесіда.
¾ Діти, до нас на урок завітав Їжачок-Лісовичок. Разом з ним ми помандруємо милуватися красою осінньої природи, а він на протязі уроку буде спостерігати за вами і вкінці подарує всім осінні листочки, за допомогою яких ви зможете оцінити свої знання. Тож будьте уважними, активними, висловлюйте вільно свої думки і в кінці уроку отримаєте гарні оцінки.
¾ А коли до нас приходить осінь за календарем?
¾ Назвіть трьох синів осені.
¾ Чому в них такі імена?
¾ Якою буває осінь? (рання, золота, пізня). Яка вам найбільше подобається?
¾ Чи знаєте ви звідки в осені стільки золота?
4. Ознайомлення з легендою.
¾ Послухайте про це легенду. Її нам прочитає … (Читає легенду підготовлений учень)
Легенда про осінь
Осінь – старша донька Сонця. Посилаючи Осінь на Землю, Сонце сказало їй: «Забирай все моє багатство. Я віддам все своє золото. Будь щедрою і люди любитимуть тебе.
¾ Чи виконує Осінь накази Сонця?
ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
- Прийом «Мозкова атака»
¾ Прочитайте тему нашого уроку «Природа – наш спільний дім».
¾ Як ви розумієте ці слова? (Відповіді дітей)
¾ Так, діти, жива і нежива природа тісно пов’язана між собою. І здоров’я людини пов’язане з добрим станом довкілля.
¾ На сьогоднішньому уроці ми будемо вчитися бути уважними, спостережливими, здатними дивитися і бачити, слухати і чути.
А допоможе нам у цьому оповідання Василя Сухомлинського «Я хочу сказати своє слово».
V. Ознайомлення з літературною спадщиною В. О. Сухомлинського.
1. Розповідь учителя.
В. О. Сухомлинський – педагог, письменник. Народився у селі Василівка на Кіровоградщині. Багато років був директором і вчителем Павлишської школи. Він дуже любив дітей і написав для них понад 1200 казок і оповідань.
У його творах переважає доброта, бо сам він був доброю людиною і хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, любили природу і берегли її.
V. Опрацювання оповідання.
1. Читання оповідання «Я хочу сказати своє слово» вчителем.
¾ Скажіть, коли і де відбувається подія, описана в оповіданні?
¾ Як звали вчительку?
¾ В який клас ходили діти?
2. Словникова робота.
Повела, осінній, перелітних, курликали. (Прочитати слова, пояснити їх значення).
3. Повторне читання оповідання вголос ланцюжком.
¾ В яку пору року повела Катерина Іванівна дітей у поле?
¾ Що вчилися робити діти?
4. Аналіз змісту з елементами вибіркового читання.
¾ Знайдіть і прочитайте опис осіннього ранку. Чому в степу було сумно? Які слова з цього опису передають спокій, сум?
¾ Яке завдання поставила вчителька дітям?
¾ Як поставилися до завдання діти? Де про це сказано?
¾ Чи можна сказати, що вчителька була задоволена відповідями дітей? Поясніть свою думку.
¾ Хто з школярів підібрав найвлучніше слово?
¾ Яким Валя побачила небо? Як вона про це сказала? Прочитайте. Який у неї був настрій?
¾ Яким діти побачили небо після Валиних слів?
¾ Прочитайте останній абзац.
¾ Як ви розумієте його зміст?
5. Фізкультхвилинка.
Дерева високі-високі.
Травичка низенька-низенька.
Вітер дерева колише, гойдає.
То вправо, то вліво.
То вперед, то назад нахиляє.
Пташки летять, відлітають.
А діти тихенько за парти сідають.
6. Гра «Мікрофон»
¾ Пригадайте, яким ви побачили небо, ідучи до школи? Сумним чи ласкавим? Сірим чи синім? Низьким чи високим?
¾ Розкажіть про свої враження.
7. Гра «Розвідники»
¾ Прочитайте текст самостійно ще раз і порахуйте, скільки разів у тексті зустрічається слово «небо». (14 разів)
VII. Рефлексія.
- Вправа «Входження в картину»
- Пригадування картин на яких зображено небо (Айвазовський «Дев’ятий вал», Нестеров «Мовчання», Левітан «Золота осінь»).
- Яке небо на зображених картинах?
- Ознайомлення з картиною Левітана «Озеро. Русь» (- Що ви бачите на картині? Що побачили таке, що не сказали ваші однокласники? Як би ви назвали картину?)
- Вивчення назви та автора картини (сказати наче після назви стоїть . ! ?
- Повідомлення про картину
На картині зображено велике озеро. На дальньому піднесеному березі видно поля і осінній ліс, перед яким стоїть біла церква. По блакитному небу пливуть химерні білі хмари. Все це дуже красиво відбивається в озерній воді. Сонячність картини підкреслює розмах і велич пристроїв російської природи
VIII. Домашнє завдання.
¾ Дома прочитайте оповідання батькам і усно складіть текст-опис «Осіннє небо».
XI. Підсумок уроку.
- Оцінювання
Їжачок-Лісовичок дарує вам усім листочки. На листочках ви поставте таку оцінку, яку ви сьогодні собі поставили самі і прикріпіть листочки до магнітної дошки
2. Висновок
А хто з вас хоче сказати «своє слово» про наш урок? Який він був? Згадайте початок уроку. Чи досягли ми поставленої мети?
(Висловлювання дітей:
«Мені було цікаво …»
«Мене здивувало …»
«Я навчився …»)
3. Збіг урок наш, як коротка мить.
Дуже швидко час біжить.
Ще попереду у нас багато кроків.
І цікавих, і важких уроків.
Завдання покличуть у майбуття.
Найскладніше ж завдання – життя.
Тож старайтесь вправно все вчити.
Пам’ятайте: учня скарб – знання.
Я хочу сказати своє слово.
Катерина Іванівна повела своїх маленьких першокласників у поле. Був тихий осінній ранок. Високо в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно.
Учителька сказала дітям:
— Сьогодні ми будемо вчитися розповідати про осіннє небо. Хай кожен з вас добере для цього в рідній мові красиві і точні слова.
Діти притихли. Вони дивились в небо і думали. Через хвилину всі заговорили: «Небо синє-синє... Небо голубе... Небо чисте...» І все. Діти знову і знову повторювали одні й ті самі слова: синє, голубе, чисте.
Збоку стояла маленька Валя.
— А ти, Валю, що хочеш сказати?— запитала Катерина Іванівна.
— Я хочу сказати своє слово.
— Яке ж твоє слово про небо?
— Небо ласкаве...— тихо сказала дівчинка й усміхнулась.
Діти притихли. Вони враз побачили в небі те, чого не бачили досі: «Небо сумне... Небо тривожне... Небо зажурене... Небо холодне...»
А небо грало, трепетало, дихало, як жива істота. І діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.